загрузка...

Цистит, пієлонефрит, інфекції сечовивідних шляхівпротимікробні препарати - все про лікування

Рекламний блок
ІНФЕКЦІЇ СЕЧОВИВІДНИХ ШЛЯХІВЦистит, острый цистит, пиелонефрит, острый пиелонефрит КЛАСИФІКАЦІЯ

По локалізації інфекції МВП підрозділяють на інфекції верхніх (пієлонефрит, абсцес, карбункул нирок, апостематозний пієлонефрит) та нижніх відділів МВП (цистит, уретрит, простатит).


За характером перебігу інфекції МВП діляться на неускладнені і ускладнені. Неускладнені інфекції виникають при відсутності обструктивних уропатий і структурних змін у нирках і МВП, а також у пацієнтів без серйозних супутніх захворювань. Пацієнти з неускладненими інфекціями МВП частіше лікуються в амбулаторних умовах і їм не потрібна госпіталізація. Ускладнені інфекції виникають у пацієнтів з обструктивними уропатиями, на тлі інструментальних (інвазивних) методів обстеження і лікування, серйозних супутніх захворювань (цукровий діабет, нейтропенія). Будь-інфекції МВП у чоловіків трактуються як ускладнені.

Важливо виділяти позалікарняні (виникають в амбулаторних умовах) та нозокоміальні (розвиваються після 48 год перебування пацієнта в стаціонарі) інфекції МВП.

ОСНОВНІ ЗБУДНИКИ

Неускладнені інфекції МВП більш ніж в 95% випадків викликаються одним мікроорганізмом, найбільш часто з сімейства Enterobacteriacеae. Основним збудником є E. coli - 80-90%, набагато рідше S. saprophyticus (3-5%), Klebsiella spp., P. mirabilis та ін. При ускладнених інфекціях МВП частота виділення E. coli знижується, частіше зустрічаються інші збудники - Proteus spp., Pseudomonas spp., Klebsiella spp., гриби (переважно C. albicans). Карбункул нирки (кортикальний абсцес) в 90% викликається S. aureus. Основними збудниками апостематозного пієлонефриту, абсцесу нирки з локалізацією в медуллярному речовині є E. сoli, Klebsiella spp., Proteus spp.

Як і при інших бактеріальних інфекціях, чутливість збудників до антибіотиків має вирішальне значення при виборі препарату для емпіричної терапії. У Росії в останні роки відзначається висока частота стійкості позалікарняних штамів E. coli до ампіциліну (неосложнненные інфекції - 37%, ускладнені - 46%) і ко-тримоксазол (неускладнені інфекції - 21%, ускладнені - 30%), тому зазначені АМП не можуть бути рекомендовані в якості препаратів вибору для лікування інфекцій МВП. Резистентність уропатогенных штамів кишкової палички до гентаміцину, нитрофурантоину, налідиксової кислоти та піпемідової кислоти відносно невисока і становить 4-7% при неускладнених і 6-14% при ускладнених МВП. Найбільш активні фторхінолони (норфлоксацин, ципрофлоксацин та ін), рівень резистентності до яких становить менше 3-5%.

ЦИСТИТ ГОСТРИЙ НЕУСКЛАДНЕНИЙ ЦИСТИТ Вибір антимікробних препаратів

Препарати вибору: пероральні фторхінолони (левофлоксацин, норфлоксацин, офлоксацин, пефлоксацин, ципрофлоксацин).

Альтернативні препарати: амоксицилін/клавуланат, фосфоміцину трометамол, нитрофурантоин, ко-тримоксазол*.

Тривалість терапії: при відсутності факторів ризику - 3-5 днів. Терапія однією дозою поступається по ефективності 3-5-денними курсами. Тільки фосфоміцину трометамол застосовується одноразово.

ГОСТРИЙ УСКЛАДНЕНИЙ ЦИСТИТ

Гострий ускладнений цистит або наявність факторів ризику (вік старше 65 років, цистит у чоловіків, збереження симптомів більше 7 днів, рецидив інфекції, використання піхвових діафрагм і сперміцидів, цукровий діабет).

Вибір антимікробних препаратів

Застосовуються ті ж АМП, що і при неускладненому гострому циститі, проте тривалість терапії збільшується до 7-14 днів.

ПІЄЛОНЕФРИТ ПІЄЛОНЕФРИТ ЛЕГКОГО ТА СЕРЕДНЬОГО СТУПЕНЯ ТЯЖКОСТІ Вибір антимікробних препаратів

Препарати вибору: пероральні фторхінолони (левофлоксацин, норфлоксацин, офлоксацин, пефлоксацин, ципрофлоксацин), амоксицилін/клавуланат.

Альтернативні препарати: пероральні цефалоспорини II-III покоління (цефуроксим аксетил, цефаклор, цефіксим, цефтибутен), ко-тримоксазол.

Тривалість терапії: 10-14 днів.

ВАЖКИЙ І УСКЛАДНЕНИЙ ПІЄЛОНЕФРИТ

Необхідна госпіталізація. Лікування, як правило, починають з парентеральних препаратів, потім, після нормалізації температури тіла, переходять на пероральний прийом антибіотиків.

Вибір антимікробних препаратів

Препарати вибору: парентеральні фторхінолони (левофлоксацин, офлоксацин, пефлоксацин, ципрофлоксацин), амоксицилін/клавуланат, ампіцилін/сульбактам.

Альтернативні препарати: парентеральні цефалоспорини II-IV покоління (цефуроксим, цефотаксим, цефтріаксон, цефоперазон, цефепім), цефоперазон/сульбактам, тикарциллин/клавуланат, ампіцилін аміноглікозиди (гентаміцин, нетилміцин, амікацин), карбапенемы (іміпенем, меропенем).

Тривалість терапії: парентеральне введення антибіотиків до зникнення лихоманки, потім перехід на пероральне застосування антибіотиків, як при пієлонефриті легкого та середнього ступеня тяжкості. Загальна тривалість антимікробної терапії повинна становити не менше 14 днів та визначатися клініко-лабораторною картиною.

АПОСТЕМАТОЗНИЙ ПІЄЛОНЕФРИТ, АБСЦЕС НИРКИ

Терапія проводиться в спеціалізованому урологічному стаціонарі. При необхідності - хірургічне лікування.

Вибір антимікробних препаратів

Кортикальний абсцес

Препарати вибору: оксацилін парентерально.

Альтернативні препарати: цефазолін, ванкоміцин.

Абсцес медуллярного речовини, апостематозний пієлонефрит

Препарати вибору: парентеральні фторхінолони (левофлоксацин, офлоксацин, пефлоксацин, ципрофлоксацин), амоксицилін/клавуланат, ампіцилін/сульбактам.

Альтернативні препарати: парентеральні цефалоспорини II-IV покоління (цефуроксим, цефотаксим, цефтріаксон, цефоперазон, цефепім), цефоперазон/сульбактам, тикарциллин/клавуланат, ампіцилін аміноглікозиди (гентаміцин, нетилміцин, амікацин), карбапенемы (іміпенем, меропенем).

Тривалість терапії: 4-6 тиж, визначається клініко-лабораторною картиною. Перші 7-10 днів парентеральне введення, потім можливий перехід на прийом АМП всередину.

ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАННЯ ІНФЕКЦІЙ МВП ПРИ ВАГІТНОСТІ

При виборі АМП вагітним жінкам необхідно враховувати його безпека для плода: не можна використовувати фторхінолони протягом усього періоду вагітності, ко-тримоксазол протипоказаний у I і III триместрі, аміноглікозиди допустимо застосовувати лише за життєвими показаннями.

БЕЗСИМПТОМНА БАКТЕРІУРІЯ, ГОСТРИЙ ЦИСТИТ

Зустрічається у 7% вагітних жінок. Показано призначення АМП в силу високої (20-40%) частоти розвитку пієлонефриту.

Препарати вибору: фосфоміцину трометамол, амоксицилін.

Альтернативні препарати: нитрофурантоин.

Тривалість терапії: 7-14 днів.

ПІЄЛОНЕФРИТ

Рекомендується госпіталізація. Спочатку АМП вводять парентерально, потім переходять на прийом всередину.

Препарати вибору: цефалоспорини II-III покоління (цефуроксим, цефотаксим), амоксицилін/клавуланат, ампіцилін, амоксицилін.

Альтернативні препарати: аміноглікозиди, ампіцилін, амоксицилін, ампіцилін/сульбактам, азтреонам.

Тривалість терапії: не менше 14 днів.

ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАННЯ ІНФЕКЦІЙ МВП ПРИ ГОДУВАННІ ГРУДЬМИ

У період годування груддю протипоказано використання фторхінолонів, а застосування ко-тримоксазола небажано протягом перших 2 міс годування груддю. У разі неможливості проведення альтернативної терапії, допускається призначення вищезазначених препаратів при переведенні дитини на штучне вигодовування на період лікування.

ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАННЯ ІНФЕКЦІЙ МВП У ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ

У людей похилого віку частота інфекцій МВП значно підвищується, що пов'язано з осложняющими факторами: доброякісною гіперплазією передміхурової залози у чоловіків і зниженням рівня естрогенів у жінок в період менопаузи. Тому лікування інфекцій МВП має включати не тільки застосування АМП, але і корекцію описаних факторів ризику.

При доброякісній гіперплазії передміхурової залози проводиться медикаментозне або оперативне лікування, у жінок в період менопаузи ефективно місцеве вагінальне застосування естрогенних препаратів.

Функція нирок у людей похилого віку нерідко знижена, що вимагає особливої обережності при застосуванні аміноглікозидів. Відзначається велика частота НР при застосуванні, особливо тривалому, нитрофурантоина і ко-тримоксазола. Тому призначати ці препарати слід з обережністю.

ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАННЯ ІНФЕКЦІЙ МВП У ДІТЕЙ

Спектр збудників у дітей не відрізняється від такого у дорослих. Провідним збудником є E. coli та інші представники сімейства Enterobacteriacеae. При середньотяжкому і тяжкому перебігу пієлонефриту, дітей перших 2 років життя рекомендується госпіталізувати. Використання цефепіма і ко-тримоксазола протипоказано у дітей до 2 міс, меропенему - до 3 міс. Застосування фторхінолонів допускається тільки в окремих випадках при ускладненому пієлонефриті, викликаному P. аегидіпоѕа або полірезистентними грамнегативними збудниками.

ГОСТРИЙ ЦИСТИТ Вибір антимікробних препаратів

Препарати вибору: амоксицилін/клавуланат, пероральні цефалоспорини II-III покоління (цефуроксим аксетил, цефаклор, цефіксим, цефтибутен).

Альтернативні препарати: фосфоміцину трометамол, ко-тримоксазол*, нитрофурантоин.

Тривалість терапії: 7 днів, фосфоміцину трометамол - одноразово.

ПІЄЛОНЕФРИТ

Враховуючи, що в багатьох країнах пієлонефрит у дітей, особливо у хлопчиків, є ускладненим (розвивається на тлі аномалій розвитку), вирішальним фактором, що визначає ефективність терапії, є хірургічна операція.

Вибір антимікробних препаратів

Препарати вибору: амоксицилін/клавуланат, ампіцилін/сульбактам, цефалоспорини II-IV покоління (цефуроксим, цефотаксим, цефоперазон, цефтріаксон, цефепім).

Альтернативні препарати: ампіцилін аміноглікозиди (гентаміцин, нетилміцин, амікацин), ко-тримоксазол*.

Тривалість терапії: не менше 14 днів.

ПРОФІЛАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ АНТИМІКРОБНИХ ПРЕПАРАТІВ ПРИ РЕЦИДИВУЮЧИХ ІНФЕКЦІЯХ МВП

При частих рецидивах (більше 2 протягом 6 міс) слід розглянути можливість проведення профілактичної терапії: тривалий прийом низьких доз АМП один раз на добу на ніч. Попередньо бажано провести бактеріологічне дослідження сечі з визначенням чутливості мікрофлори до антибіотиків.

У пацієнтів з рецидивами, що розвиваються після статевого акту, рекомендується одноразовий прийом препарату після статевого акту. При рідкісних рецидивах, можна рекомендувати самостійний прийом антибіотика при появі дизурії.

Вибір антимікробних препаратів

Препарати вибору: нитрофурантоин, ко-тримоксазол*.

Альтернативні препарати: фторхінолони (норфлоксацин, офлоксацин, пефлоксацин, ципрофлоксацин), цефалексин, цефаклор.

Таблиця 1. Типові помилки при антибіотикотерапії інфекцій сечовивідних шляхів

Призначення Коментар
За вибором препарату
Цефалоспорини I покоління Недостатньо висока активність щодо грамнегативної флори. Призначення виправдано тільки при кортикальному абсцесі, що має переважно стафілококову етіологію
Призначення при пієлонефриті нитрофурантоина, нітроксоліну, налідиксової і піпемідової кислоти Препарати не створюють терапевтичних концентрацій у паренхімі нирок
Застосування фторхінолонів при вагітності Протипоказані (ризик ураження сполучної тканини у плода)
За способом введення
Гентаміцин в/м при гострому циститі або нетяжкий пієлонефриті Ефективні пероральні АМП (фторхінолони, амоксицилін/клавуланат).
Парентеральне введення АМП в амбулаторних умовах Сучасні пероральні антибіотики, наприклад, фторхінолони, не поступаються по ефективності парентеральним препаратів.
По кратності введення
Призначення аміноглікозидів 3 рази на добу Введення всієї добової дози одноразово також ефективно і безпечно як багаторазове введення
По тривалості терапії
Тривалі курси АМП при гострому циститі. Збільшення тривалості терапії істотно не впливає на ефективність, але збільшує ризик НР.
Застосування АМП при гострому циститі протягом 1-3 днів при наявності факторів ризику Антибіотикотерапія повинна тривати як мінімум 7 днів.

Таблиця 2. Дози антимікробних препаратів
для лікування інфекцій МВП у дорослих

Препарат Доза Терапевтична Профілактична
(1 раз на добу внутрішньо,
на ніч) Всередину Парентерально
Амоксицилін 0,25-0,5 г кожні 8 год
Ампіцилін 0,25-0,5 г кожні 6 год 0,5-1,0 г кожні 6 год
Оксацилін 1,0-2,0 г кожні 6 год
Амоксициліну/клавуланат 0,375-0,625 г кожні 8 год 1,2 г кожні 6-8 год
Ампіцилін/сульбактам 1,5-3,0 г кожні 6 год
Тикарциллин/клавуланат 3,1 г кожні 6-8 год
Цефалексин 0,5 г кожні 6 год 0,25 г
Цефаклор 0,25-0,5 г кожні 8 год 0,25 г
Цефуроксим 0,75-1,5 г кожні 8 год
Цефуроксим аксетил 0,25-0,5 г кожні 12 год
Цефіксим 0,2-0,4 г кожні 12-24 год
Цефтибутен 0,4 г кожні 24 год
Цефоперазон 2 г кожні 6-8 год
Цефтріаксон 1,0-2,0 г кожні 24 год
Цефепім 1,0-2,0 г кожні 12 год
Цефеперазон/сульбактам 2,0-4,0 г кожні 12 год
Гентаміцин, тобраміцин, нетилміцин 3-5 мг/кг/добу за 1 введення
Амікацин 15 мг/кг/добу за 1 введення
Іміпенем 0,5 г кожні 6-8 год
Меропенем 0,5 г кожні 6-8 год
Норфлоксацин 0,4 г кожні 12 год 0,2 г
Офлоксацин 0,2-0,4 г кожні 12 год 0,2-0,4 г кожні 12 год 0,1 г
Левофлоксацин 0,25 г кожні 24 год 0,25-0,5 г кожні 24 год
Перфлоксацин 0,4 г кожні 12 год 0,4 г кожні 12 год 0,2 г
Ципрофлоксацин 0,25-0,5 г кожні 12 год 0,2-0,4 г кожні 12 год 0,1 г
Ванкоміцин 15 мг/кг кожні 12 год
Ко-тримоксазол 0,96 г кожні 12 год 0,96 г кожні 6-8 год 0,24 г
Нитрофурантаин 0,1 г кожні 6 год 0,05 г
Фосфоміцину трометамол 3,0 г одноразово

В регіонах, де рівень стійкості E. coli менше 10%.

Джерело: ПРАКТИЧНЕ КЕРІВНИЦТВО по антиінфекційної хіміотерапії Під редакцією: Л. С. Страчунского, Ю. Б. Білоусова, С. М. Козлова http://www.antibiotic.ru/ab/106-109.shtml#pielonefritis
Рекламний блок


Лікування схожих захворювань
  • Фторхінолониопис і класифікація фторхінолонів - допомога в лікуванні
  • Хронічний пієлонефрит у дітейсимптоми і лікування антибіотиками - все про л ...
  • Цистит у дітейпричини, симптоми, лікування, народні засоби, антибіотики - в ...
  • Канефрон Н при вагітності (звіт за результатами дослідження) - все про ліку ...
  • Будь приймати антибіотики при бронхіті - (сайт лікування)
  • Лікування циститу при вагітності
  • Огляд антибактеріальних препаратів для лікування циститу
  • Хронічний пієлонефрит, симптоми і лікування.
  • Сучасний погляд на лікування гострого пієлонефриту

  • Додати коментар
    Ваше Ім'я:


    Введіть код: