загрузка...

Канефрон Н при вагітності (звіт за результатами дослідження) - все про лікування

Рекламний блок

Опубліковано в журналі:
«Журнал акушерства і жіночих хвороб», 2005, тому LIV випуск 4, с. 1-4

Сучасні підходи до профілактики та лікування інфекцій сечовивідних шляхів під час вагітності

Е. Р. Гуменюк
Державний університет, кафедра акушерства і гінекології, Петрозаводськ

Канефрон Н формы выпуска, канефрон при беременностиУ статті представлений огляд літератури, що стосується проблеми інфекцій сечовидільної системи під час вагітності. Проаналізовано зміни органів сечовидільної системи під час вагітності, висвітлено проблеми резистентності до антибіотиків, сучасні підходи до лікування у вагітних. Вивчено особливості перебігу вагітності та пологів у жінок з інфекціями сечовивідних шляхів, стан новонароджених. Показана роль канефрона у санації сечовивідних шляхів, вплив на плід і новонародженого.

Ключові слова: інфекції сечовидільної системи; вагітність; резистентність до антибіотиків; лікування; вагітність і пологи у жінок з інфекціями сечовивідних шляхів; канефрон.


THE MODERN APPROACHES TO PREVENTION AND TREATMENT OF URINE TRACT INFECTIONS DURING PREGNANCY

Gumenuk E. G.

Summary: The article presents literature review dedicated by problem of urine tract infections during pregnancy. There were analysed the changes of urine tract organs during pregnancy, problems of antibiotic resistance, the modern approaches to treatment in pregnant women. The peculiarities of pregnancy and labor and delivery in women with urine tract infections, newborns well-being were studied. There were shown the role of Canephrone in urine tract sanation, and its effects on fetus and newborn

Key words: urine tract infections; pregnancy; antibiotic resistance; treatment; pregnancy and labor and delivery in women with urine tract infections; Canephrone

В популяції жінок репродуктивного віку частота інфекцій сечовивідних шляхів (ИМВП) становить 2-5 % [14]. У вагітних жінок ИМВП є частим ускладненням, досягаючи за деякими даними 18 % [1, 7, 12, 16, 18, 20]. Встановлено, що при наявності ИМВП збільшується ризик передчасних пологів, плацентарної недостатності, передчасного вилиття навколоплідних вод, хоріоамніоніта [1-3, 11, 12, 20, 26]. Відбувається народження недоношених або функціонально незрілих дітей, а також новонароджених з затримкою внутрішньоутробного розвитку та ознаками внутрішньоутробної інфекції [1-3, 24, 26]. Обговорюється роль ИМВП під час вагітності як однією з причин народження дітей з вродженими вадами розвитку, затримкою розумового розвитку та дитячим церебральним паралічем [1, 7]. Збільшується рівень перинатальної смертності [3, 24]. Багато авторів вважають, що для розвитку зазначених ускладнень не обов'язково повинні бути виражені клінічні симптоми [18, 26]. У післяпологовому або післяопераційному періоді у жінок відзначається високий ризик розвитку інфекційних ускладнень [1].

Відомо, що фізіологічні зміни сечовидільної системи починаються в ранні терміни вагітності, продовжуються протягом усього періоду гестації, досягаючи максимуму перед пологами. Ймовірно, це пов'язано зі спільністю ембріогенезу та анатомічною близькістю до статевій системі. Основні зміни органів сечовидільної системи подані в табл. 1.

Таблиця 1. Зміни з боку сечовидільної системи

  • Збільшення обсягу нирок (за винятком обсягу мисок)
  • Дилатація чашково-лоханочного апарату
  • Збільшення сечоводу в діаметрі, переважно, у верхній і середній третині, частіше справа
  • Подовження сечоводу, придбання звивистій форми
  • Гіпертрофія м'язових волокон в нижній третині сечоводу
  • Зниження перистальтики, зміна тонусу і рухливості
  • мускулатури сечоводу
  • Збільшення м'язового тонусу і ємності сечоводу
  • Зниження швидкості просування сечі
  • Тенденція до неповного спорожнення сечового міхура
  • Розвиток везикоуретрального рефлюксу
  • Зміна хімічного складу сечі
  • Збільшення ниркового кровотоку і клубочкової фільтрації
  • Підвищення екскреції кальцію та сечової кислоти
  • Відносне олужнення сечі
  • Передбачається, що в основі фізіологічних змін з боку нирок лежать збільшення судинного об'єму нирок і ємності интраренальной колекторної системи. Основними факторами, що призводять до розвитку дилатації чашечнолоханочного апарату нирок, є гормональні зміни (збільшення синтезу естрогенів, прогестерону, простагландину Е2), а в більш пізні терміни - також порушення відтоку сечі внаслідок збільшення матки. Розвиток фізіологічних змін сечоводів у період вагітності пов'язують з комбінованим впливом гестационных гормональних зрушень, механічної компресії, гіпертрофії поздовжніх м'язових пучків в нижніх відділах сечоводів. До розвитку везикоуретрального рефлюксу призводять зміни структури і функції сечового міхура. Зворотні процеси відбуваються протягом 3-4 місяців післяпологового періоду [1, 13, 20].

    Поняття ИМВП - загальний термін, пов'язаний з інфекцією сечового тракту, починаючи з уретри і закінчуючи нирками. Для діагнозу необхідно присутність значної кількості бактерій у сечі за наявності клінічних проявів і симптомів інфекції. ИМВП класифікують за локалізацією та характером перебігу. За локалізацією виділяють інфекції нижніх (гострий уретрит і цистит) і верхніх сечовивідних шляхів (гострий та хронічний пієлонефрит). За течією розрізняють неускладнені (нормальна структура і функція органів сечовидільного тракту) і ускладнені форми ИМВП (на тлі структурних змін, важких супутніх захворювань, імунодефіциту та ін) [5, 8, 13].

    Безсимптомна бактеріурія - часте прояв інфекцій сечовивідних шляхів у вагітних жінок. Це персистуюча бактеріальна колонізація сечовивідних шляхів без явних клінічних проявів [5]. Частота бактеріурії при обстеженні вагітних жінок становить за різними даними від 4 до 18 %. [1, 5]. Кількісним критерієм вираженою бактеріурії є виявлення більш ніж 105 уропатогенов одного виду в 1 мл сечі [1]. У вагітних без лікування бактеріурії ризик розвитку клінічних проявів ИМВП в 10 разів вище, ніж у здорових жінок і/або при успішно про веденном лікуванні [1]. Бактеріурія під час вагітності сприяє розвитку пієлонефриту (28 % в порівнянні з 1,4 % у жінок), пов'язана з серйозним ризиком акушерської і перинатальної патології, а також необхідністю тривалої адекватної терапії [18, 23]. Основні збудники ИМВП в сучас них умовах добре відомі і представлені в табл. 2 [14].

    Таблиця 2. Основні збудники ИМВП у жінок

    АМБУЛАТОРНЕ ЛІКУВАННЯ

    Escherichia coli 80 %
    Proteus mirabilis 5 %
    Other Gram-negative bacteria 3%
    Staphylococcus saprophyticus 7%
    Enterococcus faecalis 5%

    ГОСПІТАЛІЗОВАНІ ВИПАДКИ

    Escherichia coli 40%
    Proteus mirabilis 10%
    Pseudomonas aeruginosa 5 %
    Other Gram-negative bacteria 25%
    Staphylococcus epidermidis 3%
    Enterococcus faecalis 12%
    Candida albicans 5%

    Під час вагітності в сечі виявляють, переважно, Escherichia coli (близько 80 % всіх випадків ИМВП). Відзначають роль Proteus mirabilis і Enterococcus faecalis як можливих факторів ризику рекурентних форм інфекцій сечовивідних шляхів у період вагітності. Є дані про те, що ?-гемолітичний стрептокок і S. saprophyticus можуть бути причиною інфекції сечовивідних шляхів навіть при низькій кількості уропатогенов в сечі (менше 105 в 1 мл). Інші мікроорганізми при ИМВП у вагітних зустрічаються рідше [1, 5, 14, 16].

    Вид виділених збудників при ИМВП у вагітних і невагітних жінок за даними літератури істотно не відрізняється. Спектр мікроорганізмів у вагітних при ИМВП з безсимптомним перебігом і при наявності виражених клінічних проявів також практично однаковий [1]. Загальновизнано, що основний шлях інфікування - висхідний. Не виключається, що на тлі бактеріємії можливо гематогенне інфікування паренхіми нирок, однак цей шлях зустрічається вкрай рідко [18, 20, 23].

    Питання діагностики ИМВП у вагітних жінок в даний час не викликає особливих проблем. Є стандартний набір методів обстеження, який дозволяє правильно встановити діагноз, не вдаючись до складних і інвазивних методик. Тим не менш, виникає цілий ряд завдань, пов'язаних з вибором методів лікування у вагітних з ИМВП. Це пов'язано зі зміною резистентності уропатогенов, що викликають ИМВП, по відношенню до протимікробних препаратів [16, 17, 23]. У поняття резистентності входять індивідуальні особливості мікроорганізму, наявність резервуара, де резистентні мікроорганізми можуть тривало персистувати, а також неадекватне застосування антимікробних препаратів [13, 25]. Протягом останніх десятиліть стали займатися вивченням причин і шляхів запобігання резистентності до антибіотиків. Пропонується навіть ввести так званий популяційний нагляд за резистентністю до антимікробних препаратів у різних регіонах [5, 7, 10].

    Для вибору методу терапії ИМВП під час вагітності слід враховувати різні фактори. Необхідно проаналізувати дані про чутливість основних збудників, причому, оптимальний варіант, якщо ці дані отримані на рівні конкретного регіону. Важливо уявляти особливості фармакокінетики препарату з урахуванням фізіологічних змін під час вагітності і лактації. Не менш важливо знати рівень локалізації інфекції. Слід враховувати термін вагітності, а також характер перебігу захворювання (гострий або хронічний процес) і важкість стану жінки. При виборі препаратів рекомендується спиратися на відомості, отримані з російського формуляра лікарських засобів та/або даних FDA (Food and Drug Administration), які стосуються питань переносимості та безпеки препаратів під час вагітності та лактації.

    В даний час прийняті критерії ризику застосування лікарських препаратів при вагітності [22]:

  • категорія А. Контрольовані дослідження на людях не виявили будь-якого ризику для плоду. Ліки можна приймати вагітним та жінкам дітородного віку;
  • категорія Ст. Дослідження на тваринах не виявили суттєвого ризику для плода, але контрольованих досліджень на людях не проводилося;
  • категорія С. Немає серйозних досліджень на тваринах і людях, або дослідження на тваринах продемонстрували ризик патології плоду, але немає контрольованих досліджень. Ліки можна застосовувати лише у випадках, коли успіх терапії може бути вище, ніж ризик для плоду;
  • категорія D. Дослідження на тваринах показали тератогенного чи ембріотоксична дія. Ліки можна застосовувати тільки в критичних для життя жінки станах або при серйозних захворюваннях;
  • категорія X. Дослідження на тваринах і людях показали високий ризик розвитку вроджених аномалій або стійких пошкоджень плода. Ліки протипоказані для вагітних жінок, а також на етапі преконцепции.
  • З препаратів, які використовуються для ліку вання вагітних з ИМВП, до категорії А і В отно сятся тільки пеніциліни та цефалоспорини.

    Основні завдання лікування у вагітних з ИМВП спрямовані на зняття симптомів, санацію сечовивідних шляхів, попередження рецидивів, профілактику ускладнень під час вагітності та в післяпологовому періоді, а також перинатальної патології. Що стосується шляхів застосування антимікробних препаратів, то найчастіше під час вагітності використовується призначення пероральних препаратів. Парентеральне введення, як правило, використовується при гострому пієлонефриті з ускладненим перебігом або неможливості прийому препаратів всередину [2, 5, 8, 23].

    Фармакотерапія під час вагітності завжди має дві сторони питання: ймовірний ризик ускладнень і можлива ефективність лікування. Адекватно зважити і оцінити всі варіанти не представляється можливим, оскільки повинні враховуватися інтереси не тільки матері, але і внутріутробного плода. Передбачається, що в подальшому кількість проблем, пов'язаних з призначенням антимікробних препаратів буде наростати, оскільки прогнозується стрімке зростання резистентності, а кількість препаратів, які можна призначати під час вагітності, обмежена. В якості прикладу можна навести вітчизняні дані про резистентності Е. coli до антибіотиків у жінок з гострим циститом. Частота резистентності даного збудника до ампіциліну становить 31,6-33,3 %, ко-тримоксазол - 14,5-18,4 %, гентаміцину - 4,3-5,9 %, нитрофурантоину - 2,9-4,3 %, фосфоміцину - 0 % [5, 8,21].

    Вибір препаратів для лікування різних форм ИМВП у вагітних невеликий. На думку біль шинства російських лікарів, пеніциліни є найбільш безпечною і широко використовуваною групою антибактеріальних препаратів (пеніцилін, ампіцилін, амоксицилін, оксацилін, карбеніцилін та ін). Але, як було сказано вище, до цих препаратів саме в Росії відзначено високий рівень резистентності уропатогенов [1,5, 19], що треба враховувати при виборі препарату.

    Серед цефалоспоринів розглядають препарати I, II (цефазолін, цефокситин, цефуроксим, цефметазол, цефалотин) і III покоління (цефтріаксон) як ефективні і досить безпечні при лікуванні вагітних жінок [1, 5, 8, 27].

    Повідомлення про розвиток вроджених аномалій при застосуванні препарату гентаміцину у вагітних відсутні. Основними побічними ефектами під час вагітності, є ото - і нефротоксичність, а також порушення нейромышечного проведення. Безпека застосування інших аміноглікозидів (тобраміцин, канаміцин, амікацин) при гестації досліджена мало.

    Застосування еритроміцину при гестації вивчена добре. У мінімальних кількостях проходить через плаценту і не впливає негативно на плід. Інші препарати цього класу (азитроміцин, рокситромицин, кларитроміцин) вивчені при вагітності в меншій мірі.

    За даними ряду авторів у нитрофурантоина не зареєстровані тератогенні і фетотоксические ефекти при використанні його в різні терміни [1, 27]. У Росії цей препарат поки не дозволений для застосування під час вагітності. Описані рідкісні, але серйозні ускладнення з боку нитрофурантоина, пов'язані з розвитком гемолітичної анемії у плода та новонародженого при дефіциті глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази [2, 15]. У зарубіжних дослідженнях вивчено комбінація сульфаметоксазолу і триметоприму, яку призначають у II триместрі вагітності. Препарат ко-тримоксазол містить обидва компоненти.

    Триметоприм, будучи антифолатным агентом, може впливати на розвиток невральной трубки в ранні терміни вагітності, а при призначенні препарату через 2-6 тижнів до пологів виникає ризик розвитку гіпербілірубінемії та жовтяниці новонароджених [2,5]. У Росії призначення препаратів цієї групи під час вагітності не рекомендовано.

    Раніше препарат нітроксолін (5-нітрокс, 5-НОК) під час вагітності використовували досить широко. В останні роки було показано, що його застосування в I триместрі може супроводжуватися эмбриотоксическими ефектами. Є факти про можливий токсичний вплив на печінку плода при застосуванні препарату наприкінці вагітності. У виняткових випадках його можна призначати тільки у II триместрі [2, 27].

    Застосування фосфоміцину трометамола (монурал) дозволено під час вагітності, але з обережністю. Ерадикація збудника при разовому прийомі препарату в дозі 3 г досягає 95 %. Це єдиний препарат, який використовується за ультракороткій схемою, так як ефективна концентрація в сечі зберігається до трьох діб і більше [2, 5, 15].

    До антибактеріальних препаратів, абсолютно протипоказаним при гестації, відносяться [4, 5]:

  • фторхінолони, які можуть викликати розвиток артропатій у плода (норфлоксацин, ципрофлоксацин, офлоксацин);
  • оксолінова кислота (грамурин) і пипемидиновая кислота (пимидель, палін, уропимид) підвищують ризик фетотоксических ефектів;
  • тетрацикліни підвищують частоту дефектів формування скелета плода і зубної емалі, викликають жовто-коричневе забарвлення зубів у дітей до року;
  • левоміцетин протипоказаний внаслідок ризику токсичного впливу на печінку, розвитку лейкопенії у плода, а також виникнення сер дечно-судинної недостатності новорож дених.
  • В останнє десятиліття рекомендації щодо тривалості та кратності застосування антимікробних препаратів зазнали істотні зміни. При лікуванні безсимптомної бактеріурії та гострого циститу під час вагітності тривалість терапії істотно зменшилася. Рекомендуються три основних варіанти: курси по 7-10 днів, за 3 дні або одноразовий прийом препарату [2, 8, 23]. Лікування вагітних з клінічними проявами гострого пієлонефриту або загостренням хронічного пієлонефриту проводиться в умовах стаціонару. В даній ситуації перевага віддається препаратам для парентерального введення. Після зниження температури і поліпшення стану жінки можливий перехід на пероральний шлях прийому антибіотиків. У подібних ситуаціях курси лікування більш тривалі, не менше 10-14 днів [2, 5, 8, 23, 27].

    З урахуванням труднощів підбору антимікробної терапії у вагітних з ИМВП, високим рівнем резистентності мікроорганізмів, а також алергізації населення, постає питання про можли вості альтернативних методів лікування.

    В останні роки в медичній практиці став широко застосовуватися комбінований препарат рослинного походження Канефрон Н (Біоноріка, Німеччина). Є серйозні роботи щодо використання препарату у вагітних жінок для профілактики і лікування ИМВП [3, 6, 9, 11].

    Мета нашого дослідження - оцінити ефективність препарату канефрон для санації сечовивідних шляхів у вагітних, а також можливий вплив на стан плода та новонародженого.

    Під нашим спостереженням знаходилися 38 жінок, які під час вагітності, у зв'язку з різними проявами ИМВП, отримували канефрон в стандартній дозі 50 крапель 3 рази на день. Дослідження проводилося в 2004-2005 роках. Середній вік пацієнток склав 25,7 ± 5,4 років.

    Первородящих жінок було 25 (65,8 %), повторнородящих - 13 (34,2 %). У більшості обстежених пацієнток до настання вагітності були інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) (17-44,7 %), кандидозний вагініт (8-21%) і бактеріальний вагіноз (3-7,9%). Штучні аборти за бажанням жінки або за медичними і соціальними показаннями у різні терміни були у 16 (42,1 %) осіб. Гінекологічні захворювання запального генезу відзначені у 8 (21 %) жінок. 5 пацієнток (13,2 %) у минулому обстежувались і лікувались з приводу безпліддя. У 3 жінок (7,9 %) в анамнезі виявлено звичне невиношування.

    У структурі соматичних захворювань до вагітності слід зазначити хронічну залізодефіцитну анемію (7-18,4 %), артеріальну гіпертензію різного генезу (9-23,7 %), ожиріння (5-13,2 %), захворювання шлунково-кишкового тракту (7-18,4%), варикозну хворобу (3-7,9 %), ураження центральної нервової системи травматичного (1-2,6 %) і вродженого характеру (1-2,6 %).

    Всі спостерігалися вагітні мали різні інфекції сечовивідних шляхів. Хронічний пієлонефрит був у 10 (26,3 %), гестаційний - у 14 (38,8%), виражена атонія сечових шляхів - у 3 (7,9 %), хронічний цистіт - у 3 (7,9 %), нейрогенний сечовий міхур - у 2 (5,3 %). У 5 жінок (13,2%) протягом вагітності відзначалася тривала безсимптомна бактеріурія. У двох випадках наявність хронічного пієлонефриту поєднувалося з сечокам'яною хворобою.

    У 22 (57,9 %) пацієнток періодично відзначалася незначна протеїнурія (середня кількість білка в сечі 0,58 ± 0,21 г/л). Бактеріурія у кількості 105КОЕ і вище була у 25 (65,8 %), лейкоцитурія - у 18 жінок (47,4 %). У 6 жінок (15,8%) з хронічним пієлонефритом під час вагітності загострення інфекційного процесу не було.

    Вагітність у більшості жінок протікала з ускладненнями. У 12 осіб (31,6%) були набряки різного ступеня вираженості. Прееклампсія легкого ступеня відмічена у 7 (18,4 %). Важких форм гестозу у досліджуваній групі не було. У 7 вагітних (18,4 %) було діагностовано помірне багатоводдя. Ознаки хронічної внутрішньоутробної гіпоксії плода за даними биомониторного контролю після 30 тижнів виявлено у 12 жінок (31,6 %). Бактеріологічне дослідження сечі на флору і чутливість до антибіотиків виявило наявність Е. Coli у 17 (44,7%) вагітних. У поодиноких випадках зустрічалися Staphylococcus saprophyticus (2-5,3 %) та Enterococcus faecalis (2-5,3 %). На жаль, в ряді випадків забір аналізу сечі на бакпосів проводився на тлі вже розпочатої антимікробної терапії, що знижувало інформативність методу.

    Всім вагітним з ИМВП після обстеження була призначена відповідна терапія. 14 жінок (36,8 %) отримували монотерапію канефроном у стандартній дозі, у тому числі 6 з них встигли пройти 2 курсу лікування. Це були, переважно, вагітні з безсимптомною бактеріурією, атонією сечових шляхів, хронічним пієлонефритом і хронічним циститом поза загострення. Інші пацієнтки (з гострим пієлонефритом, загостренням хронічного циститу або пієлонефриту, нейрогенним сечовим міхуром) отримували комбіноване лікування. Як правило, призначалися препарати з категорії А і В, частіше цефалоспорини. Інші антимікробні засоби, дозволені для застосування під час вагітності, використовувалися рідко, що було обумовлено спектром чутливості мікрофлори або непереносимість препаратів. На цьому тлі обов'язково призначався канефрон. Нами враховувалися особливості даного багатокомпонентного препарату, які могли сприятливо впливати з урахуванням основного діагнозу та вагітності. Препарат чинить антисептичну, спазмолітичну, протизапальну дію на сечовидільну систему на різних рівнях. Крім того, за даними літератури, доведено помірний діуретичний ефект і потенціюючу дію канефрона на тлі прийому антибіотиків [3, 11]. Початковий курс лікування призначався в терміни від 11 до 30 тижнів. Не залежно від монотерапії або комбінованого лікування у всіх вагітних до моменту пологів вдалося досягти санації сечовивідних шляхів. У всіх випадках бактеріурія була ліквідована. Середній рівень протеїнурії знизився (0,23 ± 0,10 г/л). Відзначено позитивний ефект з боку набряків і збільшення добового діурезу. Випадків індивідуальної непереносимості препарату або появи алергічних реакцій у обстежених жінок не було.

    Вагітність завершилася пологами у 38 жінок, в тому числі у двох - передчасними. При аналізі випадків передчасних пологів встановлено, що причиною недонашивание були істміко-цервікальна недостатність і обтяжений акушерський анамнез (звичне невиношування). У 36 (94,7 %) пацієнток спостерігалися пологи були терміновими. Спонтанні або індуковані пологи через природні родові шляхи сталися у 32 вагітних (84,2 %). В 4 випадках (10,5 %) пологи закінчилися операцією кесарева розтину. У двох випадках показаннями до термінового оперативного розродження стали клінічно вузький таз і слабкість пологової діяльності, що не піддається медикаментозній корекції. У двох жінок були планові показання для операції внаслідок ураження центральної нервової системи (параплегия). Частота кесарева розтину в досліджуваній групі склала 10,5 %, що значно нижче, ніж у сучасній популяції. Випадків хоріоамніоніта, гнійно-септичних ускладнень в післяпологовому періоді серед 38 жінок не виявлено. Слід зазначити, що при контрольному аналізі сечі у жінок в післяпологовому періоді у всіх випадках досягнута санація. Деяким породіллям було рекомендовано продовжити прийом канефрона.

    Народилося 38 дітей, у тому числі двоє недоношених. Середня маса новонароджених при народженні склала 3125 ± 730 р. У 3 народжених (7,9 %) була гіпотрофія I ступеня. Оцінка за шкалою Апгар 8-10 балів відзначена у 34 дітей (89,5 %), 6-7 балів - у 4 (10,5 %). Випадків асфіксії середнього та тяжкого ступеня не зареєстровано. Нормальний перебіг адаптаційного періоду у 31 новонародженого (81,6 %). Дві дитини потребували обстеження і спеціальних умов виходжування у зв'язку з недоношеністю (маса при народженні 2380 і 2200 м). В одному випадку відмічена гіпоглікемія новонародженого. Природно, що під особливим спостереженням знаходилися 4 дитини, які народилися в стані легкої асфіксії. До моменту виписки всі новонароджені перебували на природному вигодовуванні при достатній лактації і в подальшому були виписані додому разом з мамами. Випадків переведення новонароджених на II етап виходжування не було.

    Таким чином, наше дослідження показало, що канефрон виявився досить ефективним препаратом як у вигляді монотерапії для профілактики та лікування неускладнених форм ИМВП, так і у складі комбінованого лікування при більш серйозних формах. Він добре переносився вагітними жінками. Слід зазначити, що серед пацієнток, які отримували канефрон, не було випадків важкого гестозу та інфекційних ускладнень в післяпологовому періоді. Нам перед ставляется, що канефрон може використовуватися на етапі преконцепційної підготовки у жінок з ИМВП та ІПСШ, в будь-які терміни вагітності при наявності факторів ризику розвитку або клінічних формах інфекцій сечовивідних шляхів.

    ЛІТЕРАТУРА
    1. Дядик А. В., Багрій А. Е.. Ярова Н.Ф. та ін. Інфекції сечовивідних шляхів при вагітності. Повідомлення 1 // Украінсь-кий хіміотерапевтичного журнал. - 2000. - № 3. - С. 3-6.
    2. Дядик А. В., Багрій А. Е., Ярова Н.Ф. та ін. Інфекції сечовивідних шляхів при вагітності. Повідомлення 2 // Український хіміотерапевтичного журнал.- 2000.- № 4.-С. 61-65.
    3. Елохина Тобто, Орджонікідзе Н.В., Ємельянова А. В., Пустотіна О. А. Нові підходи до профілактики захворювань сечовивідних шляхів у вагітних// Мед. кафедра. -2003. -№1. -С. 88-94.
    4. Зайцев А. А., Карпов О. В., Ігнатов Ю. Д. Сучасні антибіотики в практиці сімейного лікаря // Ріс. сімейний лікар -1997.-№ 1. - С. 39-45.
    5. Кулаков в. І., Анкирская А.с С., Страчунский Л. С. і ін Антибактеріальна терапія інфекцій сечовивідних шляхів у вагітних: Посібник для лікарів // Клин, микробиол. і анти мікроб, химиотерап. - 2004. - T. 6, № 3. - С. 218-223.
    6. Канефрон в лікарській практиці // Український медичний часопис. - 2003. - Т. 34, № 2. - С. 97-106.
    7. Кречмери С., Хромек Д., Демесова Д. Лікування інфекцій нижніх відділів сечовивідних шляхів у вагітних// Клин, мікро-біол. і антимикроб, хіміотерапія. - 2001. -Т. 3, №4.-С. 371-375.
    8. Лопаткин Н.А., Дерев'янко і.в.. Страчунский Л. С. і ін Антибактеріальна терапія неускладненого гострого циститу і пієлонефриту у дорослих: Посібник для лікарів // Клин, микробиол. і антимикроб, химиотерап. - 2000. - Т. 2, №1. -С. 69-76.
    9. Пытечь Ю. А., Амосов А. В. Рослинний препарат канеф-рон в оро логічній практиці // Варт. лікар. -1999. - № 6. - 38 С.~39.
    10. Рафальський Ст. Ст. Обґрунтування вибору антимікробних препа ратов при амбулаторних інфекціях сечовивідних шляхів: автореф. дисс.... докт. мед. наук. - Смоленськ, 2004. - 35 с.
    11. Рєпіна М. А., Крапівіна Е. Р.. Колчина Ст. А., Стамбулова Про А. Сучасні підходи до корекції порушень функції нирок у вагітних жінок // Ж. акуш. дружин. болезн. -2004.-Т. LIII, Вип. 2. -С. 48-53.
    12. Сафронова Л. А. Пієлонефрит і вагітність// РМЗ.-2000. - Т. 18, № 8. - С. 778-781.
    13. Bass P. F.. Jarvis J. A. IV., Mitchell С. К. Urinary tract infection // Primary Care. Clinics in Office Practice.- 2003.- Vol.30, N1.-P. 211-215.
    14. Bukhari S. S., Livsey S. Urinary Tract Infection: Presentation and Diagnosis // Med. Progress. - 2000. - N 1. - P. 10-14.
    15. Christensen B. Which antibiotics are appropriate for treating bacteriuria in pregnancy?// J. of Antimicrob. Chemother. -2000. - Vol. 46, Suppl. 1. - P. 29-34.
    16. D SouzaZ, D SouzaD. Urinary tract infection during pregnancy-dipstick urinalysis vs. culture and sensitivity// J. Obstetr. & Gyn. - 2004. - Vol. 24, N 1. - P. 22-24.
    17. Dwyer P. L, o'reilly M. Recurrent urinary tract infection in the female// Cur. Opin. Obstetr. & Gyn. - 2002. - Vol. 14. - P. 537-543.
    18. Hill J. Ст., Sheffield J. S, Mclntire D. D., WendelG.D. Acute pyelonephritis in pregnancy // Obstetr. & Gyn. - 2005. -Vol.105, N 1,- P. 18-23.
    19. Hooton T. M., Scholes D., Gupta K. et al. Amoxicillin-clavulanate vs ciprofloxacin for the treatment of uncomplicated cystitis in women // JAMA. - 2005. - Vol. 293. - P. 949-955.
    20. Junger P.,Chauveau D. PregnancyandKidneyDisease:Compre hensive review // Kidney Int. -1997. - Vol. 52. - P. 871-875.
    21. KahlmeterG. An international survey of the antimicrobial susceptibility of pathogens from uncomplicated urinary tract infections: The ECO-SENS Project// J. Antimicrob. Chemother. - 2003. - Vol. 51. - P. 69-76.
    22. Meadows M. Pregnancy and the drug dilemma// FDA Consumer Magazine. - 2001. - Vol. 35, N 3. - P. 13-16.
    23. MillarLX, CoxS.M. Urinarytract infections complicating pregnancy// Infect. Dis. Clin. North Am. -1997. - Vol. 11. - P. 13-26.
    24. O'neill M. S., Hertz-Picciotto I., PastoreL.M.. Weatherley B. D. Have studies of urinary tract infection and preterm delivery used the most appropriate methods? // Paediatr. & Perinatal. Epidem. - 2003. - Vol. 17. - P. 226-233.
    25. Schaeffer A. J. Urinary tract infections: antimicrobial resistance// Cur. Opin. Urology. - 2000. - Vol. 10. - P. 23~24
    26. Yaris F.. Kadioglu M., Kesim M. et al. Urinary tract infections in unplanned pregnancies and fetal outcome// Europ. J. of Contracept. & Reproduct. Health Care. - 2004. - Vol. 9. -P. 141-146.
    27. Warren J. W., Abrutyn E., Hebel J. R. et al. Guidelines for treatment of antimicrobial uncomplicated acute bacterial cystitis and acute pyelonephritis in women // Clin. Infect. Dis. - 1999. - Vol. 29. - P. 745-758.

    Джерело: http://medi.ru/doc/g430209.htm

    Рекламний блок


    Лікування схожих захворювань
  • Цистит під час вагітності - (сайт лікування)
  • Сильний запор під час вагітності - (сайт лікування)
  • Свічки від геморою для вагітних - (сайт лікування)
  • Норма гемоглобіну у вагітних - (сайт лікування)
  • Ниркова коліка при вагітності - (сайт лікування)
  • Безсимптомна бактеріурія при вагітності
  • Не всі нестероїдні протизапальні препарати викликають викидень!
  • Бактерії в сечі при вагітності
  • Свічки від геморою для вагітних

  • Додати коментар
    Ваше Ім'я:


    Введіть код: