Кольпит – що це? Симптоми, діагностика й лікування

У цей час кольпит є, мабуть, найпоширенішої патологій у жінок репродуктивного віку. Воно виникає не тільки під впливом різних мікроорганізмів, але й у результаті хімічного, механічного й фізичного впливу.

Кольпит – що це? Суть захворювання полягає в розвитку запального процесу, після впливу зазначених факторів, на слизуватій оболонки піхви. Дуже рідко кольпит виникає як одиночний ізольований процес, частіше він сполучається із запаленням зовнішніх полових органів, яке позначають як вульвит; із запаленням каналу шейки матки (эндоцервицит), яке, до речі кажучи, частенько з гострої форми переходить у хронічну, викликаючи на жінку купу інших проблем; а так само із запаленням слизуватої оболонки сечівника – уретритом. Кольпит можна назвати однієї великою проблемою, що включає купу маленьк, що постійно досаждають жінкам усіх віків. Чого коштує так звана молочарка, яка є часткам случаємо кольпита, точніше є кандидозным кольпитом, по суті. До цієї ж великої проблеми можна віднести й захворювання, що передаються статевим шляхом, тобто венеричні захворювання, які вражають слизувату оболонку піхви, викликаючи в ній запальний процес. А це фактично все інфекції, що передаються статевим шляхом.

Основні симптоми.

Таким чином, клінічна картина кольпита може бути дуже різноманітної, і сильно відрізнятися в різних жінок залежно від причини його виникнення. Характерна сверблячка, печіння, дискомфорт у піхву, почервоніння й набряклість зовнішніх полових органів. Дуже часто виникають виділення з полових шляхів різної інтенсивності, фарбування й консистенції. Вони можуть мати специфічний захід або взагалі його не мати. Виділення можуть бути навіть кров'янисті, але в цьому випадку вони йдуть у домішці із гнійними, серозно-гнійними або серозними виділеннями. Кров'янистими виділення можуть бути у випадку крапкового крововиливу при ушкодженні отже не здоровішої тканини слизуватої оболонки піхви. Ще однієї особливістю є болі або дискомфорт у піхву при половому акті. І якщо перераховані вище скарги турбують жінку меншою мірою, те цей дискомфорт або навіть біль під час полового акту змушує задуматися всерйоз, і звернутися по допомогу до гінеколога.

Діагностика.

У цьому випадку, звертання до гінеколога - це єдино правильний розв'язок, тому що симптоми кольпита досить складно диференціювати між собою в домашніх умовах, без яких-небудь досліджень, аналізів, консультацій вузьких фахівців, а вже тим більше жінці, що не має медичного утвору. Незважаючи на те, що відчуває кожна конкретна жінка, навіть якщо клінічна картина дуже характерна, просто класична для якогось певного захворювання, огляд гінеколога дозволить доповнити її об'єктивними ознаками, зробивши діагностику, а надалі й лікування більш ефективним. Говорячи про діагностику кольпита, крім огляду лікаря-гінеколога, це обов'язково повинна бути бактеріологічна діагностика, тобто, узяті мазкі із цервикального каналу (канал шийки матки), піхви й уретри. Кожний мазок береться окремо від іншого, і окремо досліджується. Іншим методом діагностики, що дозволяють виявити запальний процес, що навіть слабко проявляється, є кольпоскопия. Вона використовується для огляду слизуватої піхви й піхвової частини шейки матки на наявність вогнищ ураженої тканини. Проводиться за допомогою трубки, невеликого діаметра – кольпоскопа, який представляє із себе мікроскоп, з невеликий розв'язної здатність, і освітлювальну частину. Звичайна кольпоскопия мало інформативна, тому нерідко, досліджувані тканини офарблюють спеціальними розчинами.

Лікування

Після детального обстеження й аналізу, отриманих даних діагностики, призначається відповідне лікування. Воно повинне не просто усувати саму причину виникнення кольпита, наприклад боротьбу з інфекцією, але й ураховувати супутні ускладнення, включати відбудовну терапію, наприклад эубиотики, які відновлять природню мікрофлору слизуватої піхви. Тобто лікування повинне бути комплексним. Що стосується боротьби з інфекційним агентом, крім таблетированных антибіотиків, дуже гарний ефект дає місцеве їхнє застосування. Це можуть бути вагінальні таблетки, свічі, мазі, гелі, наприклад тержинан, макмирор. Можливе проведення спринцювань із антисептичними розчинами хлоргексидина, мирамистина. Але не варто забувати, що тривалі спринцювання заважають організму самостійно відновити свою нормальну мікрофлору, тому проводити їх коштує не більш 3 – 4 днів. Після ліквідації гострого періоду захворювання доцільне застосування комплексних вітамінних препаратів, у тому числі й місцево – мазі з вітамінами А и Е, з облепиховым маслом. При поразках слизуватої оболонки входу в піхву вони виявляють позитивний ефект на регенеративні процеси.





Лікування схожих захворювань

Додати коментар
Ваше Ім'я:


Введіть код: