Запалення слинних залозсимптоми й лікування

Запалення слинних залоз називається сиалоаденит. Запалюватися може будь-яка слинна залоза. Найчастіше виявляється запальний процес у привушних залозах (паротит), набагато рідше запалюються під'язичні й підщелепні залози. Звичайно хвороба виникає вдруге, як ускладнення або симптом іншого захворювання, але зустрічається й первинна форма захворювання. Запальний процес може бути як однобічним, так і двостороннім, рідко зустрічається множинну поразку слинних залоз. Природа захворювання може бути як вірусна, так і бактеріальна.

Симптоми запалення слинних залоз

Незалежно від того, у який саме із залоз виникло запалення, сиалоаденит має наступні симптоми:

  • сухість у роті, пов'язана зі зменшенням кількості відокремлюваної слини;
  • стріляючий біль в області ураженої залози, що віддає у вухо, шию й ротову порожнину;
  • біль при жуванні й проковтуванні їжі, а також при відкриванні рота;
  • набряклість і почервоніння шкіри в проекції збудженої слинної залози;
  • неприємний присмак у роті, можлива поява гною;
  • в області запалення можна намацати щільний хворобливий утвір;
  • почуття розпирання, тиску в області ураженої залози може свідчити про скупчення в ній гною;
  • підвищення температури тіла до 39 С, слабість.

Особливо небезпечна форма сиалоаденита – епідемічний паротит, часто називаний свинкою. Захворювання небезпечне тим, що вірус, який його викликає, може вражати інші залози організму (молочні, полові, підшлункову). Крім того, свинка є заразною хворобою, тому з появою ознак запалення слинних залоз хворому необхідно обмежити контакт зі здоровішими людьми й звернутися до лікаря для уточнення діагнозу.


При відсутності лікування можуть розвитися гнійні ускладнення захворювання. При виникненні абсцесу слинної залози температура тіла у хворого різко підвищується, загальний стан погіршується. Можливий прорив гнійника або в ротову порожнину, або свищ утворюється на поверхні шкіри.

Лікування запалення слинних залоз

Лікувати сиалоаденит необхідно тільки у фахівця, оскільки неправильне лікування може сприяти переходу захворювання в хронічну форму, що протікає з періодичними загостреннями.

При своєчасному звертанні до лікаря звичайно досить консервативної терапії. Лікування неускладнених форм захворювання проводиться амбулаторно.

Хворим необхідний постільний режим, збалансоване харчування (їжу можна небагато измельчить, якщо жування й ковтання доставляє хворому виражений дискомфорт). Для зменшення інтоксикації організму рекомендується рясне тепле питво (соки, морси, відвар шипшини, чай, молоко).

Високою ефективністю має місцеве лікування. На уражену область рекомендується прикладати зігрівальні сухі пов'язки, що й розсмоктують спирто-камфорні компреси. Також хворим призначаються фізіотерапевтичні процедури (УВЧ, Солюкс).

Для забезпечення постійного відтоку слини із залози хворим рекомендується слюногонная дієта (перед їжею потрібно потримати в роті тонку часточку лимона, також слід уживати сухарики, квашену капусту, журавлину й інші кислі продукти), а також приймання препаратів, що стимулюють салівацію (1 % розчин пілокарпіну гідрохлориду). Це допоможе уникнути застою слини в залозі, а також сприяє видаленню з неї відмерлих кліток і бактерій. Залежно від плину захворювання лікар вирішує, з якого моменту можна починати стимуляцію слиновиділення.

Для зниження температури тіла й зменшення інтенсивності болючого синдрому хворим дозволяється ухвалювати нестероидные протизапальні засоби (анальгін, Баралгин, Ибупрофен, Пенталгин і ін.), що володіють жарознижуюч протизапальною дією, що знеболює й.


Якщо, незважаючи на проведену симптоматичну терапію, стан хворого продовжує погіршуватися, протягом 3 днів немає ніякого поліпшення або з'явилися ознаки розвитку гнійного процесу в ураженій слинній залозі, то пацієнтам призначається антибактеріальна терапія. Крім того, може знадобитися хірургічне лікування – розкриття й дренаж слинної залози при наявності в ній великої кількості гною. У такому випадку антибактеріальні препарати вводяться безпосередньо в уражений орган.

Лікування хронічного сиалоаденита – це складний і тривалий процес. У періоди загострень хворим призначається антибактеріальна терапія й засобу, що стимулюють слиновиділення. Доведене, що високою ефективністю при лікуванні хронічного сиалоаденита має терапія рентгенівськими променями. При утворі каменів у слинних залозах (калькулезный сиалоаденит) проводиться їхнє видалення хірургічним шляхом.





Лікування схожих захворювань

Додати коментар
Ваше Ім'я:


Введіть код: